Гостьовий будинок в Долині Луари

Жили-були колись в долині Луари, за часів Людовика XIV, браві люди. Як їх діди і прадіди, обробляли землю, вирощували худобу, платили податки королю. Після особливо холодних зим 1693 і +1694 років вирішили побудувати собі новий будинок.

Місцевий білий піщаник, що видобувається в каменоломнях сусіднього міста Лоша і з якого будували замки на Луарі, був їм не по кишені. Вирішили використовувати його тільки на кути і навколо дверей і вікон. А на стіни будинку стали збирати каміння в полі, яких багато на цій землі.

На розчин взяли вапно, глину і пісок. На стельові балки і дах купили кілька дубів в сусідньому лісі. Камін привезли зі старого напів зруйнованого будинку і, щоб завжди були на столі теплі коржі -фуе і хліб змайстрували хлібну піч. Біля дверей влаштували нішу, а в ній встановили мийку з твердого каменю. По вузенькому жолобку, що проходить крізь стіну, брудна вода стікала прямо на вулицю.

Щоб зберігати зерно на горищі, побудували збоку кам’яні сходи, двері і маленьке віконце навпаки, щоб провітрювати горище. Вимостили двір каменем, щоб віз не груз в зимовім бруді, та й трава щоб не росла

Скоро казка мовиться, та не скоро діло робиться.

Рівно 295 років минуло з того часу. Багато поколінь бравих селян побачив той будинок. Пережив він не одну королівську владу, Пансіон в долині Луари революцію, кілька республік. Ніхто вже не жив в старому, будинку. Дах його продірявилася так, що вода лилася крізь горище до самої підлоги. Стіни «прогризли» щури, дощ і вітер. Камін-ветеран ледве тримався. Сходи на горище обрушилася і в купі каменів жили зайці. А колись мощений двір заріс кропивою і дикої ожиною. Нікому не потрібен був старий будинок.

І ось одним теплим червневим днем, заїхав на процвітаючу колись ферму місцевий коваль на ім’я П’єр. Одружився недавно коваль і підшукував собі будинок.

У дружини взяв дівчину з чужих земель, хоч і безприданницю, але зате не ледачу, швачку, та й до праці на землі привчену. У самого теж гроші кишені не відтягали, зате ніяка праця його не лякала, та й руки росли звідки треба.

Побачивши ферму в руїнах, обімлів П’єр від такої старовини. Боже мій, яка краса! — Вигукнув і купив у власників, що дісталася їм у спадок ферму.

Відразу ж взялася молода пара за реставрацію ферми і проводила на ній всі вихідні і відпустки. Спочатку удвох, потім перший син народився, виріс, і помічником П’єру став незамінним. Старий кам’яний сарай, де зберігали колись сіно, та прислуга жила, перетворили в житловий будинок. Корівник став майстерні-кузнею, стайні — гаражами, а зі старого будинку з хлібної піччю зробили будинок для гостей.

Терасу перед будинком виклали бруківкою, посадили троянди…

І перетворився старий будинок в прекрасний палац, який приймає тепер гостей з різних країн.

Гості дорогі, якщо ви вирішили приїхати до Франції, завітайте до гостьового будиночку в долині Луари.

Наш гостьовий будинок це:

1. Сад у гостьового будиночка ідеально розташуваний для візиту замків (більшість з них знаходиться в радіусі 3 — 62 км від будинку);
2. Автентичність, шарм і тиша;
3. Поєднання старовини і сучасного комфорту 3 * з обладнаної кухнею, вітальнею і 2 спальними кімнатами;
4. мовна підтримка під час оренди будинку;
5. пішохідні, автомобільні та велосипедні екскурсії українською мовою по долині Луари з персональним гідом.